ПЕРЕВАЖА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. три. чол. до переважати.
2. у знач. прикм. Який має перевагу, звичайно кількісну. Артилеристам з прикордонниками було дуже важко стримувати переважаючі сили противника на державному кордоні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37); Азот і кисень — переважаючі складові частини атмосферного повітря (Наука і життя, 2, 1957, 19); З появою свіжих овочів і фруктів переважаючими стравами повинні бути овочеві і фруктові (Українські страви, 1957, 31).
3. у знач. прикм. Найпоширеніший, панівний. В липні 1924 року було прийнято рішення про виділення районів з переважаючим молдавським населенням у самостійну автономну республіку (Комуніст України, 4, 1967, 33).