ПЕРЕТЯ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перетягнути. Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан, не перетягнутий, не змучений давлячими корсетами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144); Напіввійськова форма — чоботи, галіфе, гімнастьорка без відзнак, перетягнута навхрест ременями.., — надавала йому вигляду грізного вояки (Яків Баш, Надія, 1960, 131); Він стурбовано оглянув перетягнутий шворкою пакунок (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 83); Боровикові раптом забракло повітря. Все ще тримаючи себе на туго перетягнутих, от-от урвуться, віжках, він процідив крізь зціплені зуби: — Та я вас зараз… (Вадим Собко, Справа.., 1959, 215);
// перетягнуто, безос. присудк. сл. Федя йшов поволі до місця переправи, де з берега до берега було перетягнуто міцний сталевий трос (Микола Трублаїні, I, 1955, 97).
2. у знач. прикм. Тонкий в одному місці. — Він, чоботом втиснув її [осу] у м’яку землю і косо подивлявся, як вона покаліченими крильцями хотіла вирвати з ґрунту своє перетягнуте тільце (Михайло Стельмах, II, 1962, 137);
// Туго затягнутий у талії. Перетягнуте плаття.