ПЕРЕТЕРПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. перетерплять; док., перех. і без додатка.
1. Терплячи, витримувати, переносити що-небудь або багато чого-небудь. — Ти знаєш біду і бачиш наше лихо, так ти і їси потроху і перетерплюєш роблячи (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 134); У всім догоджав їй [моїй мамі] дядько, все перетерплював (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); Минуло стільки літ у самоті… Не вірила, що можна у житті Таке перенести, Таке перетерпіти… (Любов Забашта, Вибр., 1958, 142).
2. тільки док., розм. Витримати, потерпіти деякий час. — Сергій їсти хоче… звелиш дати чи хай підожде? — запитала, увіходячи в кабінет, молода, повновида пані, жінка Петра Івановича. — Ні, хай ще перетерпить до десятої години, — відповів Петро Іванович (Любов Яновська, I, 1959, 107).