ПЕРЕСУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч..до пересушити. Почепила [відьма] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб’яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 205); Стадницький не витримує колючих поглядів дядьків, примружує очі, опускає голову донизу і бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (Михайло Стельмах, I, 1962, 628).
2. у знач. прикм. Який пересушився. Три дні не розгинав спини Петру, все махав косою, боячись, щоб слова Маруну про пересушений колос не справдилися (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 374).