ПЕРЕСМИКУВАТИ, ую, уєш і рідко ПЕРЕСМИКАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕСМИКНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Смикаючи що-небудь, пересувати, перетягувати, розташовувати інакше. Вона випросталась, пересмикнула хустку і сіла біля столу (Петро Панч, II, 1956, 498).
2. неперех. Робити різкий рух (тілом, обличчям і т. ін.). Дорош рвучко повернувся і, часто пересмикуючи худенькою шиєю, кроком смертельно зраненої людини вийшов (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 197); Здивовані, пересмикували [дівчата] плечима і тривожно дивились на подругу (Андрій Головко, I, 1957, 395); — Клопочуться люди коло поля, як мурахи… — доповідав Петрюк, пересмикаючи плечима, бо хвилювався (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 67); Юрко болісно пересмикнув губами (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 68);
// перех. і неперех. Викликати різкий рух тіла, обличчя і т. ін.; викривляти судорогою обличчя. Ліве плече і щоку матроса зрідка пересмикував нервовий тик (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 104); Якась лиха сила пересмикнула всім тужавим тілом, перегнула його, скрутила болюче поранені кості (Михайло Стельмах, II, 1962, 204);
// перех. Примушувати здригнутися від огиди, переляку і т. ін. Згадка про цю жінку всього його пересмикнула (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 316);
// перех., безос. Ще два місяці тому, в німецькому полоні, мене завжди пересмикувало від нього (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 28); Капітана аж пересмикнуло від якоїсь думки (Іван Ле, Право.., 1957, 112).
♦ Пересмикувати (пересмикнути) карти (карту) — обдурювати, намагатися перехитрити кого-небудь, підміняючи одне іншим. [Чирва:] Я пропоную: підтримати [владу] добровільно, цебто не затверджувати, скільки тисяч. От і все. [Небаба:] Він хоче перечирвити сходку. Пересмикує карти (Іван Микитенко, I, 1957, 65).
3. тільки док., неперех., перен., розм. Швидко перебігти. Заєць пересмикнув на той бік через греблю (Словник Грінченка).