ПЕРЕСЛУХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСЛУХАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. також без додатка. Вислухувати все або багато чого-небудь. Суддя почав переслухувати Настку. Вона зовсім не знала, з якого «кінця» починати оповідання про своє горе, і говорила без ладу (Осип Маковей, Вибр., 1954, 230); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема. Як почне вигадувати, то й не переслухаєш (Україна сміється, I, 1960, 72); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел. Сяде на колоді — І стук та й стук, що й переслухать годі (Максим Рильський, I, 1960, 251);
// Вислухувати всіх або багатьох, одного за одним. Він цілісіньку ніч.. переслухував людей, що мали яку-небудь стичність зо мною (Іван Франко, III, 1950, 233); Пісня розпочиналась сольним вступом. Це завдало Іванові Маркевичу немалого клопоту. Він переслухав, мабуть, десятків з два хлопчаків (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 230).
2. Слухати щонебудь ще раз, повторно. Все, що Яким чув від других, тепер переслухував своїми вухами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 55).