ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній. Задовольнятися пересічною, посередньою поезією — це значить не поважати-читача, його зрослих естетичних смаків (Літературна Україна, 29.V 1962, 3);
// Який нічим не виділяється; звичайний, рядовий. «Глитай».. Кропивницького здобув собі право громадянства аж після довгої і завзятої боротьби з забобонами — не пересічної публіки, а якраз найінтелігентніших українських представників (Іван Франко, XVI, 1955, 113); Все в Юджіна було, як у пересічного німецького парубійка (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 105).
2. Середній, одержаний шляхом поділу загальної суми кількох величин на їх кількість; типовий, нормальний для даної групи явищ. Пересічна теплота згоряння [болтиських сланців] становить 3000 кілокалорій на один кілограм палива (Знання та праця, 10, 1965, 5).
ПЕРЕСІЧНИ́Й, а, е. Який пересікається з чим-небудь. Ніхто не стане заперечувати проти прямих вулиць у новому селі. Більше того, дві прямі вулиці, як дві пересічні координати, навіть обов’язкові (Олександр Довженко, III, 1960, 90).