ПЕРЕШУМІТИ, млю, миш; мн. перешумлять; док.
1. Закінчити, перестати шуміти; відшуміти. Перешуміла [буря]. Та досі ще сльози важкі ронить дерево (Леся Українка, I, 1951, 281); Як лагідно шумить розмай, Березовий, веселий гай! Як весело озвавсь мені… А як шумів в тривожні дні? О, грізно як перешумів (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 160);
// перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом (про події). Атта Троль повстав ..пізньої осені 1841 р., в той час, коли ще не зовсім перешумів великий бунт (Леся Українка, IV, 1954, 132).
2. перен. Перестати виявляти бурхливу енергію, багато і голосно розмовляти і т. ін. (про людину). Хтось не дуже любить бачити людей, що вже «перешуміли», надто коли бачив їх в найбільше голосний, шумливий час… (Леся Українка, V, 1956, 362).
3. розм. З шумом перескочити через що-небудь. Бородач солідно перешумів через низеньку огорожу майданчика і сів під дитячим грибком (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 23).