ПЕРЕЩЕМІТИ, мить, док.
1. Закінчити, перестати щеміти (про відчуття болю, викликане зовнішнім подразненням). Рани перещеміли;
// безос. В хаті довго і гірко плакала [Маріна], дуючи на червоні пучки, що туди позаходили шпари. Перещеміло, нагрілась — знову до вікна (Степан Васильченко, II, 1959, 211).
2. перев. у сполуч. із сл. серце, душа і т. ін. Перестати відчувати жаль, тривогу, тугу і т. ін. Сьогодні тільки вражено наболіле місце. Перещемить, — затихне (Борис Грінченко, II, 1963, 85); Перещеміло їй серце, полилась печаль тихіше (Словник Грінченка).