ПЕРЕРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕРУБА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Рубаючи, розтинати навпіл, на частини; розрубувати. — Сокири зробити такі, щоб перерубувати супротивника, як дровину (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 434); Булат-молодець вихватив саблю [шаблю] і перерубав надвоє собаку (Українські народні казки, легенди.., 1957, 66); Блискавкою бистрої шаблі Пампушка відтяв коня від інших, перерубавши сплетені гриви (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 55); * Образно. Уляна перерубала їхню змову поглядів різким кивком очей: — Питаю тебе, чого прийшла? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 455).
2. Рубати, розрубувати всіх, багатьох або усе, багато чого-небудь;
// Убивати чи ранити ріжучою холодною зброєю всіх, багатьох. Та в цю мить догнали вороги.. Він [воїн] усіх п’ятьох перерубав (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 55).