ПЕРЕРУ́БАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перерубати. Поруч сидить Марко Теліжка з головою, похиленою на перерубане польським уланом коромисло (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 88).
2. у знач. прикм. Зіпсований, знівечений, поранений і т. ін. ріжучою холодною зброєю. На узбіччях дороги покинуті гармати, зарядні ящики з перерубаними посторонками, розбиті артилерією бронемашини… (Олесь Гончар, II, 1959, 440); Найстаріший, сивий, рубаний-перерубаний козак, увесь у шрамах (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 321).