ПЕРЕПИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПЕРЕПИТИСЯ, п’юся, п’єшся, док.
1. чого і без додатка. Випивати багато спиртних напоїв, пити до повного сп’яніння; упиватися. Мати, боячись, щоб він не перепивсь, хотіла одняти боклагу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 151); — Що там, Дмитрію, певно, меду хтось перепився? (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 273);
// Призвичаюватися до п’янства, ставати п’яницею; спиватися. А голос мав [отець Василь] який, доки не перепився! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 74);
// перен. Впадати у стан, що нагадує оп’яніння, хміліти (від радості, горя і т. ін.). Ой буде дивна дивина! Вночі додому не вернусь, Схмелію, певне, без вина І без горілки переп’юсь! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 56).
2. Напиватися п’яними (про всіх або багатьох). Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (Іван Котляревський, I, 1952, 206); Одного разу вночі Савка перебрався до Палія і повідомив його, що військо Браницького перепилося і спить покотом (Українські народні казки, легенди.., 1957, 248).
3. Випивати рідини більше, ніж слід; обпиватися. А що коли коні розкувалися чи переп’ються води й пристануть у дорозі? (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 104).