ПЕРЕПИВАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕПИТИ, п’ю, п’єш, док.
1. перех., кого і без додатка. Випивати алкогольних напоїв більше за іншого, інших. Батько Івана Марковича свого часу був дяком у ковалівській церкві. Славився своїм неперевершеним басом і вмінням перепивати на хрестинах чи похоронах всіх гостей (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 184); — Пан Забрьоха — не узяв його чорт, не пролива; ще щоб і мене не перепив (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 207); Ще з часів парубоцтва звик чоловік верховодити. Бо таки ніхто не міг тоді змагатися з його буйною силою, розхристаним молодецтвом, перемогти навкулачки, перепити, перетанцювати (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 22).
2. перех. і неперех., до кого, діал. Випивати за чиє-небудь здоров’я, бажаючи комусь щастя. Підніс [Верига] коновку [калганівки] і став перепивати до Кладиноги (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 22).
3. перех., кому що, діал. Випиваючи чарку, дарувати що-небудь молодому або новонародженому. — А твоєму синкові перепиваю десятину свого Левка. — Що ти. отямся, Свириде! — перелякалась такого щедрого дарунка Марійка. — Це ж земля дорога… (Михайло Стельмах, II, 1962, 249).
4. перех. Випивати все або багато чого-небудь одне за одним. Перепити всі вина;
// П’ючи, проголошувати ссі або багато тостів, промов. В замку гості встигли вже перепити всі тости, повечеряти і тепер, підігріті вином, весело сперечалися (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 41).