ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переповнити. Їхати трамваєм хлопці не схотіли, бо манили до себе зелені вулиці, переповнені людьми (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 266); Каламутні потоки помчали з гір до річки, переповненої весняною водою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61); Його голова .. була переповнена думками про вибори (Лесь Мартович, Тв., 1954, 367); [Андрій:] Боже милий! Один ти бачиш моє серце, переповнене кривавих сліз! (Марко Кропивницький, I, 1958, 460); Як в чарці, налитій до краю, Вже місця й для краплі нема — Душа, переповнена щастям, Частенько буває німа (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 297); * У порівняннях. Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335).
2. у знач. прикм. Занадто повний. Пройшов ще один переповнений автобус (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 286);
// переповнено, безос. присудк. сл. * Образно. На Захід ідуть легіони. І що нам кохання і смерть? Повітрям тугим і червоним серця переповнено вщерть (Володимир Сосюра, I, 1957, 300).