ПЕРЕПОВІДАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕПОВІСТИ, ім, іси, док.
1. перех. Переказувати своїми словами почуте або прочитане. Переповідаючи думку Верлепа, поет не каже, що таке питання не може постати у сучасної людини (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 166); Знов так, як вдома, в Дніпродзержинську почала Тамара підпільну роботу. Вона переповідала жінкам сказане їй Зарою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 195); Мовчун.., як річ бійця переповів, Пахикнув димом (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 230).
2. перех. і неперех. Говорити, розповідати про що-небудь. Досі переповідають в радгоспі, як вона.. своїм гіпнозом нібито викликала їх [пацюків] з приміщень, вивела й повела степом у бік моря (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 213); Звечора, щільно запнувши вікна, подруги довго розмовляли, переповідаючи одна одній своє життя-буття (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 272); Анатоль переповів йому, чого хотіла делегація (Яків Качура, II, 1958, 362); Коли Сашко вже відкрив був рота, щоб заговорити, він раптом констатував, що не вміє переповісти того, що сам бачив (Юрій Смолич, V, 1959, 539).
Не в силі переповісти що; Усього не переповісти — мати надзвичайно багато відомостей, які не вкладаються в одну розмову, лист і т. ін. Кінчу сей лист. Досить. І так усього не переповісти (Іван Франко, IV, 1950, 378); Що зі мною опісля діялося, я не в силі тобі нині переповісти (Ольга Кобилянська, II, 1956, 319).
3. перех. Розповідати знову, ще раз повторювати. Микола переповів ще раз почуте від батька (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 15).