ПЕРЕПІ́Й, пою, чол.
1. розм. Дія і стан за знач. перепити 1. — А бодай вас, пане сотнику! — так загарчав на нього пан Ригорович.. — Се вона [відьма] мені зробила, що я після перепою химери погнав (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 187); Притулок йому дала в своїй хаті Зуйка — жебрачка й п’яниця, яку він вважав, як і себе в хвилини перепою, пропащою людиною (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 85).
З (од) перепою — від надмірно випитих алкогольних напоїв, від сильного сп’яніння. Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем, а Харитон розпився й з перепою вмер в рік по Уляні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Не обійшлося б тут без бою, Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не заліз (Іван Котляревський, I, 1952, 280).
2. діал. Обряд випивання за здоров’я (молодих, новонародженого, породіллі і т. ін.). Щось зашептали [гості] на краю стола, підморгнула Марія дочці. Анничка втерла очі, засоромилася, але встала, щоб приступити до нового весільного обряду — перепою (Мирослав Ірчан, II, 1958, 310); — Кажу, як буде весілля, то дивися, Марійко… Ох!.. Щоб з вінком… Щоб до церкви, а не до костьолу… Щоб з виводом, з перепоєм… Як на Укра… — і закашлялася, зайшлася [мати]… (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 31);
// Подарунок, врученням якого супроводжується такий обряд. — За твоє, Марійко, здоров’я, за дітей! — перехиляє чарку Свирид Яковлевич, кидається до кишені, щоб кинути для породіллі перепій, але там нема грошей (Михайло Стельмах, II, 1962, 249).