ПЕРЕПЕ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перепекти. Він поправив свій, сонцем перепечений картуз (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 470).
2. у знач. прикм. Який довго пікся, смажився. Положив [Пищимуха] його [стегно качки] на тарілку і почав ложкою картоплі набирати та зверху смачним перепеченим жиром з-під качки заливати (Панас Мирний, IV, 1955, 364);
// перев. із сл. губи, уста. Який засмаг, пошерх і т. ін. — То, може, тобі водички? — повторює Мар’ян. — Як хочеш, Мар’яне, — куточками перепечених уст жалісно усміхається йому Фросина (Михайло Стельмах, I, 1962, 164).