ПЕРЕПА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перепалити. По другому боці моста стирчали голі високі горби, покриті лише низькою, подекуди перепаленою сонцем травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 84).
2. у знач. прикм. Який довго палили. Вітер повівав од заводів, і далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гнилого малясу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205).
3. у знач. прикм. Зіпсований надмірним обпалюванням, випалюванням і т. ін. Парує куліш на припічку. Пахне смаженою цибулею і перепаленою олією (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 368); * У порівняннях. Старе, з’їдене шашіллю дерево рами розлітається на шматки, як перепалена глина (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 191).