ПЕРЕОХОЛО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переохолодити.
2. у знач. прикм., спец. Який має температуру нижчу, ніж температура твердіння, замерзання. Скло — це переохолоджена рідина з великою в’язкістю (Знання та праця, 2, 1967, 2);
// Надто, дуже холодний. Бере [Галя] молоко з холодильника і п’є просто з пляшки, переохолоджене (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 8).