ПЕРЕМИ́ЧКА, и, жін. Споруда, яка обмежує приплив води куди-небудь. З’єднувалась [стіна] а темно-сірими валами кілометрових дамб чи, як їх тут називали, перемичок, які і згори і знизу двома крилами захищали будівельний майданчик од близької поводі (Семен Журахович, Опов., 1956, 135); І щоб роботу не змели весняні води річки, в стіну шпунтів їх узяли, намили перемички (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 88).
ПЕРЕМИЧКА
Тлумачення слова