ПЕРЕМ’Я́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перем’яти. По всій висоті стирчав із землі перем’ятий, знівечений метал, здеформована важка зброя (Олесь Гончар, III, 1959, 421); * Образно. Все вмісти в душі: — і м’яту, і Європу перем’яту (Павло Тичина, II, 1957, 7).
ПЕРЕМ’ЯТИЙ
Тлумачення слова