ПЕРЕЛО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переломити 1, 2 і переломитися 1, 2. Під завеликими бровами [Шмалія] глибоко засіли невеличкі очиці, кольору щойно переломлених напильників (Михайло Стельмах, I, 1962, 113); То було моє власне сумління,.. переломлене сто раз в призмі сліз мого серця (Леся Українка, III, 1952, 690); * У порівняннях. Мов переломлений упав [Сава] до землі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 212).
2. у знач. прикм. Зіпсований внаслідок переламування; зламаний (у 2 знач.). І тут щось хруснуло. Він одсунув ногу і побачив люльку з переломленим чубуком (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 436); * Образно. Висока переломлена тінь від її постаті заколивалася на стіні (Іван Микитенко, II, 1957, 295).