ПЕРЕЛЯГА́ТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕЛЯГТИ́, яжу, яжеш; мин. ч. переліг, перелягла, ло; наказ, сп переляж; док.
1. Піднявшись з одного місця, лягати на інше.
2. Лягати на інший бік, інакше; перевертатися лежачи.
3. перев. у сполуч. із сл. вітер, розм. Те саме, що ущухати. Лодія [човен] зупинилась, а Добриня, підставивши під вітер обличчя, дивився в темряву й прислухався, чи не перелягає вітер (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 482); Хай.. вітер переляже.. Розпустимо його [парус] — в моря летіти! (Юрій Яновський, II, 1958, 145).