ПЕРЕЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переламати 2. * Образно. Бабуся стояла, спершись на ціпок (така зігнута, зовсім переламала надвоє бабуся) (Олесь Донченко, III, 1956, 33); Він побачив, як.. над нею вінцем сяяло переламане лісом надвечірнє сонце (Михайло Стельмах, II, 1962, 303); * У порівняннях. Відчиняю вже до канцелярії в адвоката двері поволі. Скриплять, як переламана суха гілляка в бурю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 204);
// переламано, безос. присудк. сл. [Мати:] У тебе синяки під очима! [Гаврило:] Лід очима то ще нічого, а либонь і ребер скількохсь переламано (Марко Кропивницький, IV, 1959, 153).
ПЕРЕЛАМАНИЙ
Тлумачення слова