ПЕРЕКУШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ПЕРЕКУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Кусаючи, розділяти на дві частини. В темних корчах, у лісочку, навзнак лежала Срібнарчучка; перекушувала й випльовувала стебельця фої [хвої] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 188); Обходився [Валентин] без інструмента, здавалось би необхідного, — загинав, що треба, руками, перекушував зубами, шліфував об штани (Олесь Гончар, IV, 1960, 82); [Василь:] Домахо! Бачиш оцю соломинку? От взяв у зуби, перекусив надвоє… Отак і ми тепер з тобою!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 130); Дмитро зірвав суху жилаву стеблину, перекусив міцними зубами (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 328);
// Прокушувати наскрізь. Він [собака] зовсім солідно, обдумано наче, перекусить вам горло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226).
ПЕРЕКУШУВАТИ 2, ую, уєш. недок., ПЕРЕКУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. і неперех., розм., що, чого і без додатка. Їсти нашвидкуруч, небагато. Токарі не ходили іноді й на обід. Тут, у цеху, й перекушували, як на жнивах (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 171); Перекусить би чого. Вломив [Кирило] хліба — чого ж би до хліба? (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 29); Василько подався в село до Струка, а вуйко Баклай зайшов до хати щось перекусити (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 200).