ПЕРЕКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до Перекрутити. Ліз [Йонька] на бійку. Шапка, перекручена задом наперед, була аж на потилиці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 91); [Петро:] Нічого прикриватися законом божим, перекрученим нашими зовсім не святими замірами! (Панас Мирний, V, 1955, 178); [Ярошенко:] В тих статтях факти перекручені, а людей оббрехали (Олександр Левада, Нові п’єси, 1956, 62);
// у знач. прикм. Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку (Юрій Яновський, II, 1954, 217).
2. у знач. прикм., перен. Зіпсований, спотворений (про неправильно вимовлене, написане і т. ін.). Не подобалося Зоні, що Леся звертається до дитини здрібнілими, перекрученими словами (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 56); !і Помилковий.