ПЕРЕХИТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і чим.
1. розм. Нахиляти що-небудь. Ой у полі дві тополі — одна другу перехитує (Павло Чубинський, V, 1874, 379); Не кулі підтинають стебло, а перехитує ним перепел, співаючи в радості (Михайло Стельмах, II, 1962, 173).
2. діал. Змушувати здригатися від болю або якого-небудь сильного почуття. Біль аж перехитував ним і раз по раз шарпав серце. Парубкові на мить здалося, що дівчина обернулась до нього, зітхнула (Михайло Стельмах, I, 1962, 401);
// безос. Кононенко кипів, його аж перехитувало від злості (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 303).