ПЕРЕГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегородити. Хати Кайдашенків стояли дуже близько одна коло одної, а їх городи були перегороджені тільки поганеньким типом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 370); Тут, де Борислав, була колись турецька фортеця.., а весь Дніпро був перегороджений залізними ланцюгами (Олесь Гончар, II, 1959, 316);
// перегороджено, безос. присудк. сл. Підходять королівські слуги до віконця, віконце перегороджено залізом (Українські народні казки, легенди.., 1957, 213).
2. у знач. прикм. Розділений на частини. Дві товаришки з її бригади, з якими вона мешкала за стіною, у перегородженому бараці, були дома (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 450).