ПЕРЕГОМОНІТИ, ню, ниш, док., розм.
1. Закінчити гомоніти. * Образно. Офіцери.., переждавши, поки перегомонів гук вистрглів, покинули свої становища (Іван Франко, VI, 1951, 447); Дзвінок перегомонів, учні й учениці забиралися виходити (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 108).
2. Гомоніти дужче від кого-, чого-небудь. — Не хоче [залізниця] стикатися з потоком [людей], що жене скорим рухом біля неї.. її сичання й шум намагається його перегомоніти (Ольга Кобилянська, III, 1956, 357).