ПЕРЕ́ГНУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегнути. В боковій кишені піджака намацав [Береза] десять карбованців, двічі перегнутих (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 267); У воротях показався сухий, перегнутий утроє панок (Панас Мирний, I, 1949, 252);
// перегнуто, безос. присудк. сл. Так усе [металеві конструкції] переплетено, перегнуто, погнуто (Остап Вишня, I, 1956, 337).
2. у знач. прикм. Який перегнувся. Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику (Михайло Стельмах, II, 1962, 155).