ПЕРЕГЛЯ́НУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переглянути. Один [корінець] скидається на другий, один такий, як другий, так наче всі ті переглянуті вже купи були одним довгим, безконечним корінцем. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); Весь світ завалений.. ще не переглянутими (!!!) книжками (Леся Українка, V, 1956, 313);
// переглянуто, безос. присудк. сл. — Подивимось ще по других хатах. Треба, знаєте, щоб усе було переглянуто… (Панас Мирний, IV, 1955, 383).
2. у знач. прикм. Який переглянуто. Неясно пригадалися найкращі героїні перечитаних романів, переглянутих кінофільмів (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 15).