ПЕРЕДСІ́НОК, нку, чол., заст.
1. Передпокій (у 1 знач.). Єлена аргейська звеліла служницям Ліжка стелить в передсінку (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 80).
2. Переддвер’я. Вузькі сіни камениці подобали на передсінок пекла (Іван Франко, VI, 1951, 338).