ПЕРЕДОВІ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до передовірити;
// передовірено, безос. присудк. сл. — Так, кажете, земляки, що не святі горшки ліплять? — весело задирався до опішнянців Андріяка. — Розучились уже святі, — в тон йому відповідали земляки. — Тепер нам передовірено… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 25).
ПЕРЕДОВІРЕНИЙ
Тлумачення слова