ПЕРЕДОРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕДОРУЧИТИ, учу, учиш, док., перех.
1. Доручати іншому виконання того, що повинен був виконати сам. Скликання засідання обласкому, конспірування його та гарантування безпеки було покладено саме на Олександра Столярова, і він від початку до кінця всі ці заходи здійснив особисто, не передоручаючи нікому (Юрій Смолич, V, 1959, 100); У дослідній не затримувався [Каргат]: передоручив там усе хімікам-апалітикам (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 293);
// Доручати, довіряти охорону кого-, чого-небудь, турботи, піклування про когось, щось, догляд за кимось, чимось іншій людині. Долю хворих, що тільки в цій клініці й гадають знайти порятунок, передоручає [Шостенко] людині, яку колись ледве терпів коло себе? (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 321); Вона не мала змоги відірватися на фільварок, щоб попоратися біля корів, і передоручила їх Петруні (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 189).
2. Передавати іншому право дій за дорученням (у 2 знач.), раніше надане самому. Довірений, що передоручив виконання іншій особі, повинен негайно повідомити про те довірителя (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 42).