ПЕРЕЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Те саме, що читати; прочитувати. Він розгорнув одну бумагу і почав перечитувати (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 159); Борис перечитав безсмертну поему [«Одіссея»] одним, духом за кілька день і приніс, книжку назад з подякою (Іван Франко, III, 1950, 34); Встигла [Галина] поїсти в буфеті, перечитала з початку й до кінця газету (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 9);
// Читати уважно, ретельно з метою виправлення (звичайно написане власноручно). Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 142); Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140).
2. Читати ще раз, повторно. Сидячи біля каміна, вона перечитувала кожний лист по кілька разів (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 214); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа — перший привіт з рідного краю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 184); Настя хутко прочитала сей лист і поклала його на столі, потім взяла і знов перечитала помалу (Леся Українка, III, 1952, 583); О. Ананій, переодягнувшись, знову сів до відозви церковного управління. Перечитав раз і вдруге і ні до чого не міг домислитись (Петро Панч, В дорозі, 1959, 18).
3. Прочитувати все або багато чого-небудь. Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки, перечитують усі папери (Михайло Стельмах, I, 1962, 592); Як би мені хотілося перечитати все, що Ви досі написали і надрукували (Панас Мирний, V, 1955, 378).