ПЕРЕБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перебити. Офіцери були перебиті, а генерал Гофман піднятий на штики своїми нижніми чинами (Олександр Довженко, I, 1958, 142); Довго боліло крильце перебите; Чайці ж про теє й дарма (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 299); Поруч, у заростях, лежало перебите і вивітрене, як перепрана ганчірка, весло (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 89); Перед палацом.. поріс бур’ян та чорнобиль, заглядаючи у дзеркалеві [дзеркальні] вікна палацу, з половини перебиті (Панас Мирний, III, 1954, 293); Його маленька світличка перебита була в кінці, і за тією пересічкою шальовочною він спав (Борис Грінченко, II, 1963, 283);
// у знач. прикм. із сл. битий. Якого багато разів били, громили. І от якось примчало на тім боці зо Дніпра декілька тисяч шведів — битих, перебитих (Юрій Яновський, II, 1954, 123);
// перебито, безос. присудк. сл. Праву йому руку перебито, груди прострелено (Остап Вишня, I, 1956, 310); Перебито на дрізки весь посуд (Олександр Довженко, I, 1958, 266).
ПЕРЕБИТИЙ
Тлумачення слова