ПЕРЕБУТИЙ 1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перебути 2. Хороблива уява, зворушена недавно перебутою сценою, бентежила всю його душу (Іван Франко, VII, 1951, 78); Спав [Гоголь] до самого Гамбурга — кілька годин, винагороджуючи себе за безсонні ночі, перебуті перед тим у тяжких думках (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 399).
2. у знач. прикм. Який минув, пройшов і т. ін. І встають передо мною Перебуті вкупі дні, Як дорогою сумною Ми брели по чужині… (Павло Грабовський, I, 1959, 102);
// у знач. ім. перебуте, того, сер. Пережите. Після перебутого страшенно хочеться жити Басі. Раніше, наче і не знав ціни життю, а тепер.. полюбив його, як найпалкішу кохану свою (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 347).
ПЕРЕБУТИЙ 2, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до перебути 3.