ПЕРЕБРЕ́ХА, и, чол. і жін., розм. Чоловік або жінка, що завжди говорять неправду. Шарківна ждала-ждала та відразу як повіс: — Чого ото ти одчинила вершу, як хамазей, ти перебрехо ордівська? (Степан Васильченко, I, 1959, 281).
ПЕРЕБРЕХА
Тлумачення слова