ПЕРЕБІ́ЖНИЙ, а, е, поет.
1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці.
2. Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний. Летітиме він, не знаючи, що все на світі є перебіжне й немає ніде чудес і тайн (Юрій Яновський, II, 1958, 14); Хвилини щастя перебіжні я, поспішаючи, ловлю (Степан Крижанівський, Гори.., 1946, 89);
// Нетривалий, короткий, побіжний (про погляд, посмішку і т. ін.). Зоя мовчала, перебіжним поглядом оглядаючи письмовий стіл (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 348).