ПЕРЕБІ́ЖЧИК, а, чол. Військовослужбовець, що перейшов у розташування ворога і здався йому. Перебіжчик дуже зацікавив командира дивізії, і він одразу ж виїхав на місце, щоб особисто поговорити з ним (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 156);
// Людина, що перейшла через державний кордон на територію іншої держави; порушник кордону. Побачив [Семен] гурт людей біля Стовбунового стола й посередині — високого.. селянина. — Перебіжчик [з Харбіна]… — шепнув хтось (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 152);
// перен. Той, хто відмовляється від попередніх переконань, поглядів і т. ін., переходить з одного ідейного, політичного і т. ін. табору в інший. Черкаський староста розумів, що втихомирення бунтарів перейшло в справжню війну,.. навіть і — з перебіжчиками до однодумців (Іван Ле, Наливайко, 1957, 93).
ПЕРЕБІЖЧИК
Тлумачення слова