ПЕРЕБІ́ЛЬШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перебільшити. Хоч вона й відмахнулася від нього з гнівом, одначе цей гнів був явно перебільшений (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 258).
2. у знач. прикм. Який уявляється більшим, значнішим, ніж є в дійсності; надмірний. Суліман з перебільшеною церемонністю пропустив Катерину вперед (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 159).