ПЕ́РЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перчити.
2. у знач. прикм. Приправлений перцем. Перчений борщ; Перчена страва; Обід скінчився; свахи заспівали: ..Ой що ж нам були за вжитки? Були наїдки й напитки.. Ой то нам були печені, ой то нам були перчені (Іван Франко, VIII, 1952, 68); Пригасаючи на стежці лісовій, Ще довго лився спів, як перчений напій (Максим Рильський, Поеми, 1957, 236).