ПЕНЬКОВИ́Й, а, е. Прикм. до пень 1. Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленів жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 39); Вік окремого дерева визначають на пеньковому зрізі за річними кільцями (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 22).
ПЕНЬКОВИЙ
Тлумачення слова