ПЕ́ЛЕХ, а, чол., розм.
1. Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін. На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх (Іван Франко, VI, 1951, 91);
// перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.). Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (Олександр Ільченко, Серце.., 1939, 261).
2. перен., розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. — Сам ти косматий пелех! А в вас, в Озірній, самісінькі злодії! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 410).