ПЕКТИСЯ, печуся, печешся: мин. ч. пікся, пеклася, лося; недок.
1. Готуватися нагріванням, прожарюванням на вогні або на жару (про їжу). Поки коровай пікся, молодиці пили, полуднували, цокотали та приспівували до короваю, щоб він і випікся, й виріс вгору (Нечуй-Левицький, III, 1956, 74); Марко пригадав, що в попелі печеться картопля, пішов надвір і приніс повну пелени (Григорій Тютюнник. Вир, 1964, 19).
2. Надмірно грітися на сонці або у якомусь жаркому місці. Тепер же сиджу тут над самісіньким морем, печуся страшенно і маю досить часу до писання (Леся Українка, V, 1956, 51); Злиденне життя.. Але як завзято цигани трималися за нього! Пеклися на сонці… Ги біли на морозі. А жити в оселях не хотіли (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 226).
3. Відчувати фізичний біль від дотику до вогню або до чого-небудь гарячого. Микола пробурчав: — Треба було б вистудити [борщ], щоб прохолов, а то так налила… печись тепер (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 46).
4. перен., розм. Турбуватися, переживати за кого-, що-небудь. — Маріє! Ти не дуже за мене печися. Коли дійдеться до чого, то перед паном богом я маю що сказати (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 56); — Я не за скибки, а за людську працю печуся. Кавун — то наш піт і наша праця, а він вибере, сучий син, якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур’ян (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35).
5. Пас. до пекти 1.