ПЕДАНТИЧНО

ПЕДАНТИЧНО. Присл. до педантичний. Ні, виходить сухо, педантично, книжно… Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла всякий дар слова, (Леся Українка, V, 1956, 345); Закрившись у своїй педантично прибраній кімнатці, поринувши в книжки, виплекав він цю самопогорду, самовпевненість, і справді вірить у свою безпомилковість! (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 335); Незручно і навіть трохи педантично повчав Пулгаков адвоката (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 211); Вова Порада.. вступає до повітряної академії. Завів суворий розпис дня і педантично дотримується режиму… (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 382).