ПЕЧИ́НА. к, жін., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі. Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червонів по пустині Червона глино та печина (Тарас Шевченко. II, 1963, 87); У ногах куняла баба Лкилипа перед горщиком та печинами, що здобільно [густо] вкривали припічок та прилавок (Іван Ле, Вибр., 1939, 143); * У порівняннях. Лежить милий у постелі. Як печина й у попелі (Павло Чубинський, V, 1874, 559).
ПЕЧИНА
Тлумачення слова