ПЕЧЕНІГИ

ПЕЧЕНІ́ГИ, ів, мн. (одн. печеніг, а, чол.). Тюркські племена, які в VIII — IX ст. кочували між Волгою та Уралом, а в середині IX ст. переселились у Причорноморські степи. Тут, над Дніпром, поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (Максим Рильський, III, 1956, 25); Київ не раз грабували й палили печеніги і половці, вщент було зруйнували татари, і тепер, як варвари, повелися з ним німецькі фашисти (Петро Панч, В дорозі, 1959, 264).