ПЕЧАЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися. — Ти чого, доню, все печалишся? Не хвора часом? (Михайло Стельмах, I, 1962, 538); Князь Святослав дуже печалився, дізнавшись про загибель воїв [воїнів] у Преславі й смерть Свенелда (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 560); * Образно. — Ніде нікого, тільки дерево шумить і печалиться (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 627).
2. розм. Турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь. — Вона замічає, що ти в’янеш, вона тим печалиться… (Марко Вовчок, I, 1955, 228); По кілька коней на селі Лиш Терешки мали — куркулі, Тож за них печалиться не треба (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11); — Печалюся, чим беззубу жінку буду годувати — киселем чи половою (Михайло Стельмах, I, 1962, 378).