ПАВУТИ́НКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до павутина 1. Іноді павук лягає на спину, випускає павутинку і здається на волю вітру, аж поки волокнина за щось зачепиться (Наука і життя, 12, 1965, 50); На карті в рясних павутинках шпагату здіймалися під прапорцями фронти (Леонід Первомайський, II, 1958, 353); * Образно. За ввесь час цей обоє співробітників навіть не глянули одне на одного, проте перша тоненька павутинка згоди вже простяглася поміж ними (Любов Яновська, I, 1959, 422).
2. Тонка нитка з шовку, капрону і т. ін. Вона [прядка-велетень] дає капрон-павутинку. Один агрегат кладе на бобіни відразу 112 ниток (Робітнича газета, 20.IX 1963, 1);
// Тканина з таких ниток. Ось — прамати чудесної капронової тканини-павутинки — чорноблискуча брила вугілля (Радянська Україна, 10.VII 1958, 3).
3. розм. Дуже тоненькі шовкові панчохи. — Еге! Думає, що вже як «ЗІМ» і павутинки… А вчилась як, пам’ятаєш? Гірше за нас вчилась… (Олександр Довженко, II, 1959, 95).